Шлюб

Нюся хоче порозумітися. Глашка-позбутися свекра (“втрачені долі”)

Вітаю вас, мої дорогі читачі. Перша частьЧасть 102Часть 103Часть 104Часть 105Часть 106Переделав всі справи по господарству, Нюся повернулася в будинок. Син мирно спав на ліжку з краю, Сашка ж зайняв практично все вільне місце, розкинувши ноги і руки.

Його хропіння лунало на всю хату. Нюся зрозуміла-спати їй ніде. Вона розташувалася в кухні на лавці, яка стояла біля печі.

Постелила стару фуфайку, щоб хоч якось пом’якшити тверде полотно “ліжка”. Замість подушки послужили два теплих хустки, скручених в валик. Накрилася жінка своєю тілогрійкою.

Її морозило від страху, який проявився через поведінку чоловіка. Нюся лягла на саморобну постіль, підклавши під голову руку. Спати не хотілося.

Всі думки переплуталися в голові. Піти від чоловіка? Куди? До матері? Але там живе брат зі своєю сім’єю. У тісноті та не в образі? Це не справа.

Самі живуть в кімнаті, а мати на грубці. Та й нерозумно – вони молоді, їм сім’ю ще будувати та дітей ростити. Не можна заважати молодій родині.

Вовка і так нічого робити не хоче, скандалить, а тут Нюся з сином заважати прийшли…

ні. До матері ніяк не можна. Як же бути? Куди податися?Перед очима Нюсі сплив образ Альоші.

Господи! Який же він став! Ставний, красивий…

він і раніше спокушав своєю білосніжною і привабливою посмішкою, але зараз Альошка став старше і ще більш привабливим. Та що ж це таке, Чому все так склалося? Чому доля ось так чинить з молодою жінкою? Чим вона так наслідила в житті, що навіть Сашка, який колись клявся в любові, став черствим і грубим?Самотня сльоза покотилася по вилиці. В душі стало боляче і прикро за прожиті роки, за втрачене щастя.

Нюся змахнула солону сльозу і натягнула тілогрійку під підборіддя, підібгавши ноги. Знобити. Страх бути побитою не відпускає.

Жінка прислухалася до заїкається хропіння чоловіка, чекаючи, що в паузах між важким диханням і хропінням Сашка прокинеться. Але чоловік не прокидався. Він все так же видавав противний звук упереміш з нерозбірливою балаканиною.

– Ненавиджу, – тихенько прошепотіла Нюся, витираючи обличчя від скочуються сліз. Жінку била нервова дрож. Її тіло дрібно здригалося.

Спогади про побачення з Альошею не давали заснути. Навіть спекотні поцілунки спалахнули в пам’яті з такою силою, що на мить Нюсі захотілося побігти до Олексія і притиснутися до його могутніх грудей, щоб почути його подих і випробувати тепло від рельєфного ніжного тіла чужого чоловіка. – Як ти міг? Як міг одружитися? – шепотіла Нюська, ковтаючи сльози і давлячись від грудки в горлі, який душив, непрошено утворившись в глотці.

– За шо ти так зі мною? Я ж чекала…

сина під серцем носила…

тільки лише під ранок заснула Нюся, забувшись у спогадах. *** – Мам, пора свекра хомутати, – зустріла на порозі Глашка свою матір. – Забирай його до себе, і живіть разом.

.. – ось ті раз, – здивувалася такій розмові Стешка, закриваючи за собою двері.

– Він шо, говорив про мене?- Нічого він не говорить, мовчить, як риба об лід. Я йому тута слегонца про тебе мови заводила, Дик він, по виду, приголосний. Може, соромиться?- Ой, донюшка! – сплеснула руками Степанида від радості.

– Я б за раз, та тока він неприступною. Я ж намагалася, а він відмахується, як від мухи набридливої. Скока я за ним ходила, скока гостинців ношено – ні чорта його не бяріти.

.. Мене ужо подумалося, шо він хворий який, Алі чумний, шо до баби йому справи нетуті.

.. – звичка у нього-Ось і весь розповідь, – Глашка налила чай в чашку і присунула матері.

– Бери бублики, скоро він з роботи прикотить, Я Ваньку на гулянку, а ти обходжуй. Набрид він мені гірше гіркої редьки, бобиль бородатий, все мене вчити лізе: то не так, це не те. Ось і хочеться мені його виселити отседова та зітхнути вільніше.

– Теж вірно, донюшка, неча мужику тута околачіватьсі, пущай звільнить житлоплощу для молодих. Вам жити, а ми вже як-небудь самі..

. Глаша зібрала сина і повела його на прогулянку. Через кілька хвилин закрапав дрібний дощ.

– Здрастє, – промовила Глаша, розуміючи, що доведеться повертатися додому. – Е-е, ні, не можна упускати випадок, коли мати вирішує важливі справи, щоб звільнити мене від свекра. Пішли-но, синочку, в гості в тітці Нюсі.

Там час скоротаємо…

Глаша, тримаючи сина за руку, підійшла до хати Іванових і, за старою звичкою, не постукавши, відкрила двері. – Нюсь! Приймай гостей!Нюся вийшла на зустріч. Глашка помітила, що у подруги опухлі очі.

– Ревіла, шо? – не чекаючи запрошення, увійшла в хату, пропускаючи вперед сина. – Шо у вас тута сталося?- Нічого, – відповіла Нюся і присіла на лавку. – Синку, піди в кімнату, пограй зі своїм тезкою, – підштовхнула Ванюшку і кинула погляд на подругу.

– Розповідати. – Нічого розповідати, розлучитися хочу. – Та ти шо? З чаво раптом? – Глашку проняло цікавість.

Вона сперлася об стіл і розстебнула пальто. – Посварилися вчора..

. – бив?- Штовхнув..

. – Ну, енто не біда..

. ось якби бив-енто так, а так..

. – сечі моєї більше немає, і все тута. – Ти спочатку подумай, а потім і вирішуй.

Шо ти будеш одна з сином робити, а? Жити де? На шо? Как?- Мені все одно…

але я так більше не можу…

– Нюська, здається мені – по Льошці сохнеш, – примружилася Глашка. – Тільки чаво ти виграєш, коли він одружений?Нюся сиділа мовчки, слухаючи настанови подруги. – Чужу сім’ю зруйнувати надумала? А приказку забула? На чужому нещастя.

.. – Знаю я, знаю, але з Олешкою поговорити повинна.

Ми так з ним і не пояснили…
читати продовження частина 107группи В Контакті і на Однокласснікахнавігація каналу здесьМоя сторінка в VKМоя сторінка в Інстаграммоя сторінка в Однокласниках

Related posts

Leave a Comment